неділя, 30 червня 2019 р.

Медіадидактика у школі


 Медіаосвіта як процес розвитку й саморозвитку особистості на матеріалах та за допомогою засобів масової комунікації покликана формувати культуру комунікації, уміння усвідомлено сприймати, критично осмислювати, інтерпретувати медіатексти з метою розширення загальних, соціокультурних та професійно значущих знань, комунікативних та творчих здібностей сучасного учня.
    Сучасна освіта немислима без використання засобів масової комунікації й інформаційних технологій. Засоби масової комунікації виконують безліч функцій: інформаційну, виховну, просвітницьку, розважальну та ін. Власне кажучи, сучасні ЗМК стали системою неформальної освіти й просвіти різних шарів населення.
Для вдосконалення якості сучасної освіти, забезпечення її доступності та ефективності, підготовки молоді до життя і діяльності в інформаційному суспільстві сьогодні доцільно враховувати процеси стрімкого інформаційно-технологічного розвитку різних галузей.
Згідно з державною національною програмою "Освіта" навчально-виховний процес у школі має бути направлений на формування та розвиток пізнавальної активності школярів, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій для навчання. У зв'язку з цим значно актуалізується проблема розвитку медіа-освіти підростаючого покоління.

середа, 26 червня 2019 р.

Медіаосвіта як процес розвитку й саморозвитку особистості сучасного школяра

         


         Медіаосвіта як процес розвитку й саморозвитку особистості на матеріалах та за допомогою засобів масової комунікації покликана формувати культуру комунікації, уміння усвідомлено сприймати, критично осмислювати, інтерпретувати медіатексти з метою розширення загальних, соціокультурних та професійно значущих знань, комунікативних та творчих здібностей сучасного учня.


Сучасна освіта немислима без використання засобів масової комунікації й інформаційних технологій. Засоби масової комунікації виконують безліч функцій: інформаційну, виховну, просвітницьку, розважальну та ін. Власне кажучи, сучасні ЗМК стали системою неформальної освіти й просвіти різних шарів населення.
Для вдосконалення якості сучасної освіти, забезпечення її доступності та ефективності, підготовки молоді до життя і діяльності в інформаційному суспільстві сьогодні доцільно враховувати процеси стрімкого інформаційно-технологічного розвитку різних галузей.
Згідно з державною національною програмою "Освіта" навчально-виховний процес у школі має бути направлений на формування та розвиток пізнавальної активності школярів, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій для навчання. У зв'язку з цим значно актуалізується проблема розвитку медіа-освіти підростаючого покоління.
У 1987 році Рада Європи прийняла "Резолюцію по медіаосвіті і новим технологіям", де медіаосвіті надавалося величезне значення. У 2000 році Радою Європи були розроблені Рекомендації Парламентської Асамблеї по медіаосвіті, у яких відзначалося, що медіаосвіту можна розглядати як навчання, спрямоване на розвиток медіа-омпетентності, критичного і вдумливого ставлення до медіа з метою виховання гармонічно розвинених громадян, здатних формувати власну думку на основі доступної їм інформації.
Незважаючи на те, що більшість учителів позитивно ставляться до медіаосвіти, насправді є ряд проблем, що стають на заваді активному застосовуванню нових технологій в навчальному процесі. Серед них відсутність належного оснащення навчальних закладів технологічними засобами, непідготовленість педагогів і т. ін. З іншого боку, відзначається досить великий відсоток учителів, що працюють по традиційній системі, яка не враховує потребу сучасного суспільства у формуванні самостійного критичного мислення учнів.
Багато вчителів не відчувають необхідності використання нових технологій на уроках. Включення нових технологій в освітній процес є соціальною необхідністю. Впровадження в школі нових інформаційно-комунікаційних технологій саме по собі не змінює і не поліпшує освіти, оскільки успіх освіти залежить від учителів. У зв'язку з цим великого значення набуває необхідність підвищення рівня медіа-культури працюючих педагогів.
Медіаосвіта відкриває великі можливості для розвитку дитини, її інтелектуального і творчого потенціалу, здібностей, самостійного мислення. Саме в рамках медіаосвіти можливий розвиток умінь орієнтуватися в сучасних інформаційних потоках, підвищення рівня медіаграмотності школярів, зміна їхньої позиції при сприйнятті різних медіатекстів – з пасивного поглинання до критичного аналізу одержуваної інформації.
Кінцевою метою медіаосвіти є розвиток медіаграмотності учнів, що сприяє спілкуванню з медіа під критичним кутом зору, розумінню значимості медіа в житті кожної людини.
Медіаграмотність у першу чергу необхідна школярам, що пов'язано з особливостями сучасної соціокультурної ситуації, зокрема із широкими контактами учнів з медіа.
Необхідність розвитку медіаграмотності саме в підлітковому віці обумовлена такими факторами:
  • По-перше, підлітковий вік є важливим періодом для інтелектуального, фізичного і психоемоційного розвитку дитини.

вівторок, 25 червня 2019 р.

Медіадидактика та медіаграмотність



Поняття медіаосвіти та медіаграмотності, основні теорії

Незважаючи на те, що вже протягом значного часу в світі розробляється теорія та практика медіаосвіти, остаточної визначеності в цьому терміні ще немає.
Важливу роль у становленні та розвитку медіаосвіти відіграло ЮНЕСКО. Вважається, що вперше термін «медіаосвіта» був вжитий у 1973 р. на спільному засіданні сектору інформації ЮНЕСКО та Міжнародної ради з кіно та телебачення.
Хоча деякі вчені вважають, що першу навчальну програму з медіаосвіти розробив канадський учений М. Мак Люен у 1959 р., а активне засто­сування медіаосвіти в навчально-виховному процесі розпочалося в 1960-х роках у Великій Британії, Канаді, Німеччині, США, Франції. При цьому завдання медіаосвіти було сформувати інформаційну культуру та підготу­вати до життя в інформаційному суспільстві.
В документах ЮНЕСКО вказується, що медіаосвіта – це навчання теорії та практичним умінням для опанування сучасними мас-медіа, які розглядаються як частина специфічної, автономної галузі знань у педагогічній теорії та практиці; її слід відрізняти від використання медіа як до­поміжних засобів у викладанні інших галузей знань, таких як, наприклад, математика, фізика чи географія.

Реалізація медіадидактичних засад мовно-літературної освіти школярів



   Один зі способів визначити кваліфікацію майстра (в тому числі і    вчителя) – познайомитися з його інструментами. Зазвичай гарний той     майстер,   який   має  багато  інструментів,  вони  справні, завжди під рукою  і  знаходяться у  повному  порядку .                 
Ольга  Остапенко


Життя невпинно рухається вперед, а з ним  модернізується й система освіти. Поява нових інструментів у майстерні сучасного вчителя призвела до виникнення новітньої галузі педагогічної науки – медіадидактики, або, як ще її називають, дидактики ХХІ століття. 
Медіадидактика це  спеціалізований розділ загальної дидактики, який розвивався паралельно з оновленням технічних засобів в освіті та розвитком медіа взагалі. Сьогодні вона займається  методичними аспектами застосування мультимедійних засобів та інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі. 
 Медіадидактика вивчає можливості застосування медіа як допоміжного засобу  для підвищення ефективності уроку, а також  роль медіазасобів у конструюванні процесів навчання.
Медіа - (англ. media — засоби, способи) — це канали та інструменти; їх використовують, щоб зберігати, передавати й подавати інформацію або дані. Медіа часто згадується як синонім до масс-медіа або новинних медіа, але в ширшому користуванні вони означають єдине середовище; його використовують, щоб передавати будь-які дані в яких-будь цілях  (Інтернет-словник Вікіпедія).
Вчені наголошують: саме за допомогою медіаосвіти особистість здобуває інформаційну свободу, право одержувати інформацію, необхідну для життя, розвитку та професійної діяльності, можливість висловлювати свої погляди з приводу тих або інших подій, передавати інформацію і,  що більш важливо, знання іншим людям.

понеділок, 24 червня 2019 р.

Використання медіатекстів у літературі







     Медіаосвіта – це сучасна і актуальна тема, яка цікавить багатьох вчителів та викладачів, бо надає багато можливостей для поліпшення навчального процесу. Я вперше зацікавилась цією темою ще в 2011 році, саме тоді  мені пощастило стати випускницею першої в Україні літньої школи з медіаосвіти. Я зрозуміла, що медіаосвіта – це навчання теорії та практичним вмінням для опанування сучасними мас-медіа; що медіаосвіту слід відрізняти від використання медіа як допоміжних засобів у викладанні шкільних предметів. Мені близька думка Л. Мастермана, гуру медіаосвіти, який вважає, що медіаосвіта змінює відносини між учнем і вчителем, даючи змогу для роздумів і діалогів, тобто це швидше діалог, ніж дискусія.